Тиждень мистецтва та театру

Українське мистецтво – це скарбниця творчості, яка надихає та об’єднує людей навколо свого прекрасного спадку. Воно залишається важливою частиною культурного світу і продовжує розвиватися, надихаючи інших художників та глядачів своєю унікальністю та глибиною.

Проте основоположниками є наступні постаті.

Василь та Федір Кричевські

Рідні брати, винятково обдаровані, займались живописом, книжковою графікою, промисловим дизайном, експериментували зі стилями. Василь був одним із засновників українського архітектурного ар-нуво (Будинок земства в Полтаві, 1908), створював ескізи для кераміки й килимарства, керував художньою частиною кількох кінострічок. Творець перших ескізів українського герба з використанням тризуба князя Володимира. Його молодший брат Федір зосередився на живописі, його монументальний триптих “Життя” 1927 року є зразком поєднання ар-нуво і ар-деко, з використанням елементів українського релігійного живопису.

Казимир Малевич

Заснував супрематизм — найвищий вияв розриву живопису з реалізмом. Колір, форма, фактура, рух — головні елементи цього напрямку геометричного абстракціонізму. Його іконою став “Чорний квадрат” 1915-го — потужний, лаконічний та місткий, ніби чорна діра.

Георгій Нарбут

Це — високий український стиль. У його роботах Україна припинила бути Малоросією. Творчість Нарбута — розкішна книжкова графіка, вишукані лінії, хист та майстерність. Створював обкладинки часописів, силуетні портрети, акварелі, герби, банкноти та марки Української держави 1918-го. У 1918-му створює своїй молодій державі нову айдентику — дизайн грошей, марок, печаток і ескізи гербів.

Катерина Білокур

Художниця-наївістка, все життя прожила в селі Богданівка на Київщині. Батьки та односельці вважали живопис неприпустимим для жінки, чим довели її до спроби самогубства. Як і багато радянських селян, не мала паспорта і була прикріплена до колгоспу. Владі було вигідно показувати її як “селянську художницю”, хоча майстерність її полотен вражає деталізацією, особливою колористикою та пульсуванням світла. Пензлі виготовляла сама, з котячої шерсті та коров’ячої вовни, гілочок вишні. Наносила на картини квітку за квіткою, наче вишивала. Та й полотно закріплювала на підрамнику, наче на п’яльцях для вишивки.

Марія Примаченко

Наївістка, що все життя прожила у селі Болотня Київської області, створила понад 800 графічних листів з унікальними образами фантастичних звірів, птахів, плазунів, оригінальними флористичними й жанровими композиціями.

Олександра Екстер

Одна з головних експериментаторок у сценографії початку ХХ століття, змінила ставлення до руху тіла і роль освітлення театральної сцени. Почала обігрувати весь простір сцени, а не лише підлогу, розробляла конструкції для гри на кількох рівнях, як в українському вертепі, використовувала у костюмах яскраві, контрастні кольори, запозичивши цей принцип з українського народного розпису. Відкрила у Києві за часів Першої світової війни одну з перших приватних шкіл, щоб навчати дітей і дорослих принципів кубофутуристичного зображення.

Марія Заньковецька

Українська акторка, фанатично посвячена театру, яка уславилася своїми жіночими ролями та разом з “театром корифеїв” стояла біля початків становлення українського реалістичного театру 19 століття. З успіхом виконувала головні жіночі ролі у виставах на основі класичних творів Карпенка-Карого, Старицького, Котляревського, Кропивницького, Шевченка, виступала в перших професійних театральних групах. Навколо неї гуртувалася українська мистецька еліта і для неї спеціально писали свої твори українські драматурги.