Зміни до ТТН з 26 липня 2026 року: що потрібно знати

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 12.12.2025 № 1727 внесено зміни до форми товарно-транспортної накладної (далі – ТТН). З 26 липня 2026 року у формі ТТН з’являється новий реквізит – «Місце зберігання транспортного засобу». Заповнювати його можна вже зараз, хоча обов’язковим він стане лише з зазначеної дати.

Нагадаємо, що з 3 січня 2025 року ТТН оформлюється виключно за формою, наведеною у додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 (далі – Правила № 363). Підприємство не має права змінювати структуру бланка – всі передбачені формою графи мають бути відтворені, навіть якщо окремі з них у конкретному випадку не заповнюються. Допускається лише опущення пояснювального тексту в дужках, зміна формату аркуша та друк на одній або кількох сторінках. Водночас сторони перевезення можуть за взаємною згодою додавати власні реквізити, якщо вони не спотворюють зміст основної форми (п. 11.1 Правил № 363).

Новий реквізит: «Місце зберігання транспортного засобу»

Цей реквізит безпосередньо пов’язаний із Положенням про особливості режиму праці та відпочинку водіїв (далі – Положення). У новій формі ТТН біля відповідної графи стоїть зірочка з поясненням: реквізит заповнюється у випадках, передбачених Положенням.

Пункт 5 Положення визначає категорії перевезень, на які не поширюються його вимоги, – за умови, що перевезення здійснюється в радіусі до 100 км по прямій від місцезнаходження суб’єкта господарювання або місця зберігання транспортного засобу (далі – ТЗ). До таких категорій належать, зокрема:

• перевезення без оплати для потреб основної діяльності водія (ТЗ до 7,5 т, керування не є основною професією);
• техдопомога та евакуація спеціалізованим транспортом;
• перевезення сільськогосподарськими та лісогосподарськими підприємствами орендованим транспортом;
• вантажні перевезення екотранспортом (газ/електроенергія) масою до 7,5 т;
• перевезення живих тварин між фермами, ринками та скотобійнями;
• перевезення будівельної техніки, якщо водій не є професійним водієм, та інші.

У кожному з цих випадків фіксація місця зберігання ТЗ у ТТН обґрунтовує право на виключення з-під дії Положення.

Окремої уваги заслуговує узагальнюючий абзац наприкінці пункту 5 Положення, не прив’язаний до конкретного виключення: місцезнаходження суб’єкта господарювання, його структурного підрозділу або філії, де зберігається ТЗ, зазначається у ТТН. Крім того, розділ ІІІ Положення допускає подовження щоденного та щотижневого часу керування водія для доїзду до місця зберігання ТЗ – і саме запис у ТТН слугуватиме доказом правомірності такого подовження.

З огляду на це, до появи офіційних роз’яснень Мінрозвитку рекомендація є однозначною: зазначати місце зберігання ТЗ доцільно всім перевізникам, що підпадають під дію Положення, незалежно від конкретної категорії перевезення.

Обов’язкові реквізити ТТН

Перелік обов’язкових реквізитів встановлено ст. 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344) і з набранням чинності наказом №1727 він не змінюється:

• дата і місце складання – зазначається фактичне місце завантаження вантажу (не юридична адреса підприємства), із найменуванням населеного пункту відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць за ДСТУ 4163:2020;
• вантажовідправник – повне найменування (або повні ПІБ для фізичної особи-підприємця), код ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі – РНОКПП);
• автомобільний перевізник – аналогічний обсяг даних плюс ПІБ водія та номер його посвідчення;
• вантажоодержувач – повне найменування та ідентифікаційні коди;
• транспортний засіб – марка, модель, тип, реєстраційний номер, габаритно-вагові параметри (довжина, ширина, висота, загальна маса з вантажем, маса брутто);
• пункти завантаження та розвантаження.

Відсутність будь-якого з цих реквізитів є підставою визнати ТТН недійсною, що прирівнюється до її відсутності. Штраф за відсутність ТТН – 17 000 грн на перевізника (ст. 60 Закону № 2344).

Визначення сторін перевезення

Принциповий момент: ідентифікація учасників у ТТН базується на фактичному переміщенні вантажу, а не на договірній конструкції.

Вантажовідправник (ст. 1 Закону № 2344) – особа, яка безпосередньо зі свого складу або місця зберігання передає вантаж водієві. Це не обов’язково постачальник, продавець чи замовник перевезення. Саме вантажовідправник відповідає за достовірність відомостей у ТТН, оскільки лише він має фактичний доступ до інформації про характеристики вантажу.

Вантажоодержувач (ст. 1 Закону № 2344) – особа, яка фактично приймає вантаж та здійснює розвантаження ТЗ. Це не обов’язково покупець товару чи кінцевий споживач, а той, на чий об’єкт прибуває ТЗ і чий представник підписує ТТН.

Автомобільний перевізник (ст. 1 Закону № 2344, п. 1.3 Правил № 363) – власник або орендар ТЗ, який безпосередньо здійснює перевезення. Навіть якщо договір укладено з експедитором або логістичною компанією, у ТТН вказується фактичний перевізник – не посередник.

Посередник (замовник перевезення, експедитор) при транзитних поставках не є обов’язковим реквізитом ТТН. Водночас його можна внести як додатковий реквізит за згодою сторін (п. 11.1 Правил № 363) – наприклад, «Замовник перевезення» або «Експедитор».

Щодо формату даних учасників: для фізичних осіб-підприємців зазначаються повні ПІБ (не ініціали), для юридичних осіб – повна назва з організаційно-правовою формою. Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) зазначається лише за наявності – його відсутність не є порушенням.

Необов’язкові, але важливі елементи ТТН

Таблиця вантажно-розвантажувальних операцій не входить до переліку обов’язкових реквізитів за ст. 48 Закону № 2344, і її незаповнення формально не робить ТТН недійсною. Однак ст. 50 Закону № 2344 визначає місце та час навантаження і розвантаження як істотні умови договору перевезення. Відсутність цих записів позбавляє сторони можливості підтвердити витрати на перевезення, встановити момент переходу відповідальності за вантаж та пред’явити претензії щодо порушення строків доставки. При податкових перевірках контролюючі органи можуть ставити під сумнів реальність операції, якщо завантаження або розвантаження не задокументовано. Тому заповнення цього розділу є рекомендованим.

Відомості про вантаж у загальних випадках допускають узагальнений опис із посиланням на товаросупровідні документи. Детальна номенклатура обов’язкова лише для специфічних категорій – продуктів забою сільськогосподарських тварин (ідентифікація зв’язку між тушами та тваринами) та харчових продуктів тваринного походження (температурний режим).

Маса вантажу може зазначатися в кілограмах, а не в тоннах, якщо вантаж має незначну вагу – формалізм тут недоречний.Що зробити вже заразБізнесу варто до 26 липня 2026 року перевірити відповідність бланків ТТН оновленій формі з додатку 7 до Правил № 363, додати графу «Місце зберігання транспортного засобу» до друкованих та електронних форм, а також провести інструктаж відповідальних осіб щодо порядку заповнення нового реквізиту та випадків, у яких він є обов’язковим.